Якщо не вивчати життя, то в ньому немає ніякого смислу, а питання смислу планетарного життя - єдина серйозна проблема, над якою я як соціальний філософ працюю все життя.

Всього відвідувачів  

1160151
Today
Yesterday
This Week
Last Week
This Month
Last Month
All days
163
677
840
10765
25295
950975
1160151
Your IP: 127.0.0.1
Server Time: 2017-11-21 11:46:03
   

Хто на сайті  

На сайті 35 гостей та відсутні користувачі

   

Наукова школа В. Беха

Деталі

 ДОКТОРИ І КАНДИДАТИ НАУК, ПІДГОТОВАНІ ПРОФЕСОРОМ В. П. БЕХОМ

ДОКТОРИ НАУК
 
Спеціальність "Соціальна філософія та філософія історії"
 
ХАЛАМЕНДИК В. Б. Інфраструктура соціальної роботи: філософсько-методологічний аналіз /  Khalamendyk V. B. Infrastructur Social Work:Philosophical-Methodological Analysis
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії / Інститут вищої освіти АПН України. – К., 2007.
Thesis for a doctor degree in Philosophy, speciality 09.00.03 – Social Philosophy and Historical Philosophy. – TheInstituteofHigher EducationofUkraineAcademyof Pedagogical Sciences, Kyiv, 2007.
 
У дисертації подається цілісна концепція інфраструктурного забезпечення соціальної роботи в умовах формування та розбудови соціально орієнтованої держави. Соціальну роботу представлено як вид продуктивної діяльності людини та як системне утворення, що потребує свого інфраструктурного забезпечення. Обґрунтовується соціально-філософський сенс концепту “інфраструктура соціальної роботи”, його природа, сутність, зміст, морфологічний та функціональний виміри. Проаналізовано процес управління розвитком інфраструктури соціальної роботи з визначенням шляхів його оптимізації, запропоновано евристичну модель функціонування об’єктів інфраструктури соціальної роботи в соціально–орієнтованій державі.
Означено тенденції модернізації соціальної інфраструктури в країнах Європейського Союзу, процес її формування в Україні, проблеми й перспективи інтеграції національної та європейської систем соціальної роботи.
The dissertation focuses on a concept of infrastructural maintenance of social work in the conditions of forming and reconstruction jf a state which is socially-oriented. The philosophical and social sense of concept “infrastructure of social work”, its nature, essense, morphologicsl and functional realities are grounded.Taking into consideration the modern world tendencies, infrastructure is represented not as just material but also as informative and energetic medium of meeting requirements of a person. The dimension of functioning of infrastructure of social work is determined from meeting requirements to prospectives of environmental formation for personality development.
 
ШАВКУН І. Г. Менеджмент як соціокультурне явище: соціально-філософський аналіз /  Shavkun I G. Management as a Social and Cultural Phenomenon: Social and Philosophical Analysis
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії / Інститут вищої освіти АПН України. – К., 2008. 
Dissertation for Doctor’s degree in philosophy by speciality 09.00.03. – Social Philosophy and Philosophy of History. –Institute of Higher Educationofthe Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. - Kyіv, 2008. 
 
Дисертацію присвячено створенню світоглядно-ідеологічних підвалин теорії менеджменту як складової загальної теорії управління, що за родо-видовими ознаками, разом з теорією управління технічними системами і теорією управління біологічними системами, утворює онтологічне поле сучасної науки кібернетики; своїм предметом має “суб’єкт-суб’єктні відносини”, людиноцентризм визначає як провідну ідеологему; теоретичним ядром є доктрина людських відносин; у морфологічному вимірі подається як система специфічних органів функціонального походження, що інституалізується у вигляді держави і міждержавних утворень на кшталт ООН, ЮНЕСКО, ОБСЄ, різноманіття політичних систем та систем місцевого самоврядування, об’єднань профспілок, громадських рухів і організацій; у функціональному вимірі проявляє себе як цілераціональна організаційна діяльність, що детермінується організаційною свідомістю людини і регулюється ціннісно-смисловим субстратом; зміст розгортається як прийняття управлінських рішень у царині соціального життя, має оригінальні атрибутивні властивості – стохастичність, відкритість, демократизм, гуманізм, деценталізацію, а також стилі, принципи і методи, що відрізняють її від інших інгредієнтів кібернетичного знання.
 

The dissertation is social and philosophical research of management.It is devoted to the creation of the outlook and ideological bases of the management theory, as a component of the general theory of management, which according to its specific and generic differences together with the theory of technical systems management and the theory of biological systems management, constitutes the ontological field of the modern science of cybernetics; the subject of it is the subject-subject relations; humancentrism constitutes its major ideologeme while its theoretical kernel is the doctrine of human relations; in the morphological measuring it is given as a system of specific organs of functional origin, institualizing as state and intergovernmental formations like the UNO, UNESCO, ОSCE, as well as a variety of political and local self-government systems, trade unions associations, public movements and organizations; in the functional measuring it is revealed as purposeful and rational organizational activity which is determined by the organizational consciousness of man and regulated by value and semantic substratum; its contents consists in approving managerial decisions in the sphere of social life; its original attributive characteristics are stochasticity, openness, democracy, humanism, decentralization, as well as certain styles, principles and methods, distinguishing it from other ingredients of cybernetic knowledge.

 
 
Попов С.М. Соціально-філософський аналіз зворотного зв’язку: теоретико-методологічний контекст / Popov S.N. Social-and-philosophical analysis of the feedback: theoretical and methodological context
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук зі спеціальності 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова. – Київ, 2012.
Dissertation for Doctor’s degree in philosophy by speciality 09.00.03 – Social Philosophy and Philosophy of History. – National Pedagogical Dragomanov University. – Kyiv, 2012.
У дисертації аналізується зворотний зв’язок як головний концепт дослідження, з’ясовано специфіку його прояву у соціальних системах, формалізовано філософські характеристики явища: природа, сутність, зміст, форми, види. Система саморегуляції соціального організму країни подана як вищий рівень цілісності організаційної взаємодії державної і недержавної форм влади, у якій визначено систему функцій зворотного зв’язку, що морфологічно і функціонально має відповідати державній владі. Доведено, що гомеостаз, гомеорез і гомеоклаз є наслідком протистояння негативного і позитивного зворотного зв’язку. Проаналізовано прояв феномену у системах матеріального і духовного виробництва, а також у площині міжнародних відносин, державного управління і місцевого самоврядування. Класифіковано концепції соціального управління у залежності від мети їх застосування у системах, що перебувають у стані гомеостазу, гомеорезу чи гомеоклазу. Подано шляхи удосконалення професійної підготовки менеджерів нової генерації.
Theoretical and methodological principles of studying the theory of people proposed.The dissertation analyzes feedback as the main concept of research, the specificity of its manifestation in social systems is found out, and the philosophical characteristics of the phenomenon are formalized, such as: nature, essence, content, form, types. The system of self-regulation of the social organism of the country is presented as a higher level of the integrity of organizational interaction of public and non-governmental forms of authority, in which defined the system of the functions of feedback that morphologically and functionally must comply with the authority. It is proved, that homeostasis, homeorhesis, homeoklasis are resulting from the confrontation of negative and positive feedbacks. The manifestation of the phenomenon in the systems of material and spiritual production, as well as in the plane of international relations, public administration and local government is analyzed. Concepts of social management, depending on the purpose of their use in systems, which are situated in the state of homeostasis, homeorhesis and homeoklasis are classified. Ways of improvement of the training a new generation of managers are given. 
 
ДУБІНІН В. В. Інтереси народу як предмет соціально-філософського аналізу /  Dubinin V.V. The people’s interests as a subject of social and philosophical analysis
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.03 соціальна філософія / Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – К., 2011.
Dissertation for Doctors degree in philosophy by speciality 09.00.03Social Philosophy and Philosophy of History. – National Pedagogical Dragomanov University. – Kyiv, 2011.
В дисертації автором поглиблено теоретичні підвалини вивчення народу як провідної субстанції суспільно-історичного процесу та інтересів як пошуку і вибору раціональних та ірраціональних шляхів, форм, методів та засобів розв'язання протиріч в суспільному житті, обґрунтовано теоретико-методологічні підходи до вивчення інтересів народу у порівнянні з інтересами інших етнічних структур.
Автором започатковані етнічні аспекти теорії народу, висунуто ряд пропозицій для обговорення щодо вивчення і врахування інтересів народу в розв'язанні економічних та політичних проблем, на теоретико-методологічному рівні здійснено структурний аналіз і синтез результатів дослідження етногенетичної ситуації в суспільстві. На широкому історико-філософському масиві автор виявив механізми вираження і захисту інтересів українського народу, починаючи з доби Київської Русі і закінчуючи XX століттям. В дисертації зроблено акцент на тому, що суб'єктом самореалізації інтересів народу має бути не тільки держава, а й політичні партії, релігійні організації, словом, громадянське суспільство, яке має бути опозиційною та альтернативною силою стосовно держави. Дисертант висловлює впевненість у тому, що майбуття України залежить у значній мірі від балансу, врівноваженості всіх атрибутивних та модульних сторін його життєдіяльності, передусім, держави, громадянського суспільства, його пасіонарних особистостей та елітних кіл, а врешті-решт, від природного, суспільного та духовного потенціалу самого народу.
 

Theoretical and methodological principles of studying the theory of people and interests are generalized and extended in the thesis. It is shown that the people as a special, natural, public and spiritual ethnic community is a leading substance of social and historical process, the attributive features of which are its interests. Genetic, morphological, functional and praxiological analyses of the phenomena of the people’s interests are done. The author defends the point of the problem of the form and content correlation, classification of the form and dynamics of transformed forms of expression and defense of people’s interests. The disposition that people’s interests are of substractive and action levels, which should be viewed within the dynamic process – from the interests of former ethnic communities to the planetary mankind is defended in the thesis. The ability of the state and the civil society to be the objects of the people’s interests self-expression is explored. The analysis of the influence of globalizational and integrational processes on the interests of the peoples of Europe and, in particular, on the Ukranian people’s interests is carried out in this work. The historical experience of expression and protection of the Ukrainian people’s interests by elite circles, scientific and political figures from the times of Kiev Rus up to the beginning of the XXI century has been revealed. The system of measures concerning the coordination of interests of the people (as a whole), political parties, elite circles (detached) and individuals (isolated) on the levels of state ethnic policy and civil society is proposed.

Тополь О.В. Філософія похилого віку: екзистенційний та соціокультурний вимір / Topol O. V. Philosophy of elderly age: existential and socio-cultural dimension

 

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук зі спеціальності 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – Київ, 2012.

У дисертації подається цілісна концепція «філософії похилого віку» в екзистенційному та соціокультурному контексті як принципово нового напряму наукових досліджень. Феномен похилого віку розглянуто з точки зору міждисциплінарного підходу. Розкрито механізм соціального конструювання стереотипів похилого віку. З’ясовано особливості самотності, сутність вікових та екзистенційних криз людей похилого віку, зазначені шляхи їх подолання та стратегії надання соціально-психологічної допомоги й емоційної підтримки літнім людям у важких життєвих ситуаціях. Обґрунтовано соціальну обумовленість видів допомоги людям похилого віку особистісною спрямованістю членів української спільноти.Досліджено стратегії життєустрою людини похилого віку та зазначено напрями соціальної роботи щодо корегування дезадаптивних стратегій. Розроблена орієнтовна модель соціальної роботи з людьми похилого віку.

Dissertation for obtaining a doctoral degree in Philosophy, speciality 09.00.03 – Social Philosophy and Philosophy of History. – National Pedagogical Dragomanov University. – Kyiv, 2012.

The dissertation contains a holistic conception of "Philosophy of elderly age" in existential and socio-cultural context as a fundamentally new direction of research. The phenomenon of elderly age is considered from the viewpoint of an interdisciplinary approach. The mechanism of social construction of elderly age stereotypes is revealed. The features of loneliness, the essence of age and existential crises of elderly people are found out; the ways of their overcoming and the strategies for providing social and psychological assistance and emotional support to the elderly in difficult life situations are specified. Social conditionality of the types of assistance to the elderly by personal orientation of the Ukrainian community members is substantiated. The strategies of living arrangements for the elderly are investigated, the social work directions for correcting disadaptation strategies are mentioned. An approximate model of social work with elderly people is developed.

 

Фатхутдінова О.В. Правова освіта як чинник формування організаційної свідомості особистості: теоретико-методологічний контекст. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук зі спеціальності 09.00.10 – філософія освіти. – Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова. – Київ, 2012.

У дисертації аналізується механізм формування організаційної свідомості особистості засобами правової освіти у розрізі її загальноосвітньої і фахової підготовки. Авторська концепція побудована на діалектичній взаємодії семантичного поля правової освіти і смислової сфери особистості. Подана система взаємозв’язків, взаємодій і взаємозалежностей правової освіти і організаційної свідомості особистості, визначені типові суперечності і методи їх зняття у ході навчально-виховної практики на усіх організаційних рівнях національної системи освіти. Доведено, що правова держава є продуктом домінування правової свідомості над організаційною активністю суб’єктів організаційної взаємодії. Визначено культурологічний лаг в оновленні змісту правової освіти у порівнянні з організаційною активністю людини. Подано суперечності в організації правової освіти в усіх ланках національної системи освіти і запропоновані шляхи зниження їх гостроти на шляху до гармонізації правовідносин вітчизняного права і освіти з міжнародним правом і освітою.

Кравченко А. А. Етос відповідальності вчителя в соціальних очікуваннях суспільства знань. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.10 – філософія освіти / Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – Київ, 2014.

У дисертації досліджена сутність феномену соціальної відповідальності учителя у викликах суспільства, заснованого на інформації та знаннях. Показано, що в умовах динаміки глобального світу активізація здібностей, творчості, професійних вмінь підвищує відповідальність особистості, формування і ствердження якої покладається на освіту. Виявлені загальні закономірності і суперечності розвитку інституту вчительства в контексті історичного прогресу культури, освіти, людини як середовища й умови ствердження морально-правових та екзистенційно-особистісних основ імперативу відповідальності.

В дослідженні показано інтерсуб’єктивну взаємодію, наявність “Іншого” в становленні відповідальності. В контексті особливостей сучасної освіти, в умовах “ціннісного релятивізму”, процесів деперсоналізації вчитель, формуючи в учнів здатність критично, творчо усвідомлювати критерії відповідального вибору, повинен підходити до особистості учня як “живої”, активної самотворчості, комунікаційного поєднання з “Іншим”. Людиноцентричний підхід у реалізації завдання обумовлює розвиток рефлексії як фундаменту автономної особистості, яка в процесі постійних цілеспрямованих внутрішніх зусиль, самовиховання формує почуття обов’язку і відповідальності за його виконання.

В дисертації доведено, що властива соціальній дії спрямованість на “Іншого” обумовлює розуміння соціальної відповідальності як необхідного регулятиву спільної життєдіяльності індивідів. Ця обставина демонструє продуктивне значення для ствердження відповідальної діяльності вчителя, включення його в систему нових інтелектуальних, моральних, ціннісно-цивілізаційних рефлексій.

Виокремлено світоглядні принципи духовно-моральних основ дискурсивної етики і спілкування, які містять смисловий потенціал інноваційної освіти, необхідний для перетворення особистості учня на суб’єкта відповідальної діяльності в практиках суспільства знань.

Ключові слова: вчитель, відповідальність, освіта, суспільство знань, навчально-виховний процес, комунікація, інформаційний світ, цінності, особистість.

Кравченко А. А. Этос ответственности учителя в социальных ожиданиях общества знаний. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук по специальности 09.00.10 – философия образования / Национальный педагогический университет имени М. П. Драгоманова. – Киев, 2014.

В диссертации исследуется сущность феномена социальной ответственности учителя у вызовах общества, основанного на информации и знаниях. Показано, что в условиях динамики глобального мира активизация способностей, творчества, профессиональных навыков повышает ответственность личности, формирование и утверждение которой возлагается на образование. Раскрыты общие закономерности и противоречия развития института учительства в контексте исторического прогресса культуры, образования, человека как пространства утверждения морально-правовых и экзистенциально-личностных оснований императива ответственности. Определена специфика ответственности учителя в эпохи традиционного, модерного, постмодерного типов общества и соответствующих им моделей и проектов образования.

Особое внимание уделяется образовательному проекту модерна, сущность которого состоит в создании самостоятельной личности как основания современной социальности в целом. Развитие способности к рефлексии, фундамента автономной индивидуальности, является процессом постоянных целенаправленных внутренних усилий, деятельностью самовоспитания. В результате неустанной работы над собой формируется культура мышления, способность к самоанализу, чувство долга и ответственности за его выполнение. Тем самым преодолевается отчуждение образования от человека, учебно-воспитательная деятельность “включается” в жизнь, в систему социальных, культурных, политических принципов, отвечая за их сохранение и развитие.

Важным условием деятельности учителя является свобода и творчество, усиливающие его ответственность за результаты образовательного процесса. В диссертации подчеркивается, что в условиях “ценностного релятивизма”, тенденций деперсонализации и дегуманизации учитель должен формировать в учеников способность критически, творчески конституировать критерии ответственного выбора, опираясь на опыт культуры, достижений современного знания и креативного мышления.

Ответственность, доказывается в диссертации, как императив поведения и деятельности предполагает интерсубъективное взаимодействие, наличие “Другого”. В контексте особенностей современного образования, в условиях развития “техногенной цивилизации”, создавшей новую социокультурную реальность, характеризующиейся “информационализмом”, глобальной конкуренцией, прагматизаций всех сфер жизни учитель должен подходить к личности ученика как к творческой самобытности, активно взаимодействующей с “Другим”. Человекоцентрический подход к реализации данного задания обусловлен спецификой “информационного мира”, создавшем пространство смыслов, систему идей, в котором человеку и обществу приходится существовать, представляет собой новую среду обитания человека. В ней осуществляются проекты новых способов активности и типы общественного обустройства для глобализирующегося человечества.

В диссертации обосновывается, что свойственная социальному действию направленность на “Другого” обусловливает понимание социальной ответственности как необходимого регулятива общей жизнедеятельности индивидов. Данное обстоятельство демонстрирует продуктивное значение для утверждения ответственной деятельности учителя, включение его в систему новых интеллектуальных, моральных, ценностно-цивилизационных рефлексий.

Выделены мировоззренческие принципы духовно-моральных оснований дискурсивной этики и общения, которые содержат смысловой потенциал инновационных образовательных практик, необходимых для преобразования личности ученика на субъекта ответственной деятельности в “обществе знаний”. Включенность современной социокультурной жизни в мировой процесс глобализации создало множественность центров влияния на человека. Трансформации смысловых аспектов жизни человека обусловили его переход от “линейных” и относительно простых схем жизнедеятельности до ее сверхсложных организационных структур. В такой ситуации ответственность является способностью личности сохранять себя в самотождественности и целостности в вызовах “общества знаний”.

Ключевые слова: учитель, ответственность, образование, социальная ответственность, общество знаний, учебно-воспитательный процесс, коммуникация, информационный мир, ценности, личность.

Kravchenko A. Ethos of Teacher's Responsibility in Social Expectations of Knowledge Society. – Manuscript.

Thesis for the degree of Doctor in Philosophy in specialty 09.00.10 – philosophy of education / National Pedagogical Dragomanov University. – Київ, 2014.

The thesis investigates the nature of the phenomenon of teacher social responsibility in the challenges of information and knowledge society. It is shown that in a global world dynamics an activation of abilities, creativity, professional skills increases the responsibility of the individual, the formation and strengthening of which relies on education. General tendencies and contradictions of the institute of teaching in the context of the historical progress of culture, education, environment and the human condition as a statement of moral, legal and existential foundations of personal responsibility imperative are revealed.

The study shows intersubjective interaction, the presence of the “Other” in formation of responsibility. In the context of the features of modern education, in terms of “value relativism” process of depersonalization teacher, shaping students' ability to critically and creatively to realize responsible criteria for selection should approach to individual student as a “living” active self-creation, communication combination with the “Other”. Man-centered approach to the implementation of this task causes the development of reflection as the foundation of an autonomous individual, which is a constant internal efforts focused, self creates a sense of duty and responsibility for its implementation.

In the thesis proved that inherent in social action focus on the “other” makes the understanding of social responsibility as a necessary common regulatory of individual life. This fact demonstrates the productive value for the assertion of the teacher responsible be included in the new system of intellectual, moral, values and civilization reflections.

Ideological principles of spiritual and moral foundations of discourse ethics and communication containing semantic potential of innovative education needed to transform the student personality on the subject of responsible activity in practices of “knowledge society”.

Keywords: teacher, responsibility, education, knowledge society, educational process, communication, information world, values, personality.

*****

Чайка І. Ю. Інформаційна єдність світової спільноти: теоретико-методологічний аналіз. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – Інститут вищої освіти Національної академії педагогічних наук України. – Київ, 2015.

Дисертація присвячена пошуку основ цілісності світової спільноти як соціального макросуб’єкта, що функціонує в умовах інформаційного суспільства, та соціальної системи граничного рівня складності, що характеризується особливим способом структуризації, заснованим на принципі мережевості. Адекватною характеристикою такої цілісності може виступити інформаційна єдність. Досягнення інформаційної єдності сприятиме завершенню становлення світової спільноти як сталого феномену і розкриє можливості для подальшого зростання її організаційної складності в умовах інформаційного суспільства. Інформаційне суспільство в третьому тисячолітті все більше набуває характеру сформованого феномену. Розвинене інформаційне суспільство сьогодні стає підставою, на якій формується суспільство знань. Актуальним завданням виявляється синхронізація структуризації компонентів світової спільноти (суспільств) заради досягнення ними інформаційної стадії розвитку, яка б забезпечила можливості рівноправної взаємодії в глобальному інформаційному суспільстві. Метою дослідження є формування концепції інформаційної єдності світової спільноти як просторово-часової характеристики цілісності соціальної системи граничного рівня складності засобами теоретико-методологічного аналізу.

Ключові слова: інформаційна єдність, світова спільнота, інформаційне суспільство, інформація,інфосфера,ноосфера.

Чайка И. Ю. Информационное единство мирового сообщества: теоретико-методологический анализ. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора философских наук по специальности 09.00.03 – социальная философия и философия истории. – Институт высшего образования Национальной академии педагогических наук Украины. – Киев, 2015.

Диссертация посвящена изысканию оснований целостности мирового сообщества как социального макросубъекта, функционирующего в условиях информационного общества, и социальной системы предельного уровня сложности, которая характеризуется особым способом структуризации, основанным на сетевом принципе. Адекватной характеристикой такой целостности может выступить информационное единство. Достижение информационного единства будет способствовать завершению становления мирового сообщества как устойчивого феномена и раскроет возможности для последующего роста его организационной сложности в условиях информационного общества.

Одной из ведущих тенденций глобализации в современном мире является рост количества и сложности взаимодействий разноуровневых социальных субъектов. Мировое сообщество сегодня представляет собой пространство полилога, в котором осуществляется взаимодействие, происходящее преимущественно на коммуникативном уровне. Кристаллизация мировых социальных институтов не всегда сопровождается формированием соответствующих организаций, обеспечивающих выполнение институциональных функций. Даже если такие организации образуются, они представляют собой равноположенные центры силы, обладающие разным ресурсом влияния на отдельные общества, что, впрочем, не определяет возможность для них занять превалирующее или подчиненное место в иерархии с другими. Мировое сообщество, рассмотренное в таком контексте, выглядит как абстракция, в действительности не будучи таковой. Фактически происходит усиление роли информационного уровня взаимодействий, на котором фактически происходит регламентация, обоснование, а в некоторых случаях и легитимация материально-энергетических взаимодействий, что определяет актуализацию информационного единства как сущностной характеристики мирового сообщества. Функционирование описанных выше феноменов является результатом становления информационного общества, как нового исторического типа социальности, который характеризует как отдельные общества, так и мировое сообщество, в целом. Развитое информационное общество сегодня становится основанием, на котором формируется общество знаний. Актуальным заданием оказывается синхронизация структуризации компонентов мирового сообщества (обществ) ради достижения ими информационной стадии развития, которая бы обеспечила возможности равноправного взаимодействия в глобальном информационном обществе. Исследование перспектив становления информационного единства мирового сообщества, которое предусматривает формирование общего образа будущего человечества, требует рассмотрения феномена инфосферы.

Инфосфера является многоуровневой нематериальной системой, пространственно-временной целостностью, существующей в виде информационных потоков, которые: 1) объединяют отдельные состояния систем живой природы и социальные системы, обеспечивая неразрывность процесса их развития, выступая как генотип, социальная память, совокупность образов будущего системы; 2) выступают как информационные образы биологических и социальных объектов; 3) обеспечивают процесс коммуникации между системами социального мира.

Существование инфосферы в ее современном виде коррелирует с характеристиками информационного общества как актуального исторического типа. Невзирая на наличие большого количества потенциальных возможностей, системное использование ресурсов инфосферы не происходит, обращение отдельных субъектов к информационным потокам не является полноценным, что порождает ситуацию искажения их содержания в процессе интериоризации информации, которая трансформируется в индивидуальное или коллективное знание. Инфосфера становится инструментом для производства, получения и передачи информации, причем далеко не всегда эффективным. Подобная ситуация негативно влияет на информационное единство структуры информационного общества, и одновременно ставит вопрос о путях решения указанных проблем. Решение этой дилеммы одновременно приводит к осознанию приемлемого для всех субъектов мирового сообщества образа будущего, воплощающегося в образе ноосферы, которая институционализируется в обществе знания.

Трансформация инфосферы в ноосферу одновременно способствует отысканию общих оснований существования мирового сообщества, объединяющего субъектов, которые являются представителями разных культур, принадлежат к разным цивилизационным типам и в силу этого являются носителями разных, иногда прямо противоположных, ценностных систем. Существование инфосферы можно считать объективным феноменом, который имеет сложную пространственно-временную структуру. Пространственные пределы инфосферы определены физическими пределами планеты. Временные параметры инфосферы включают измерение прошлого, настоящего и разветвление вариантов будущего.

Целью исследования является формирование концепции информационного единства мирового сообщества как пространственно-временной характеристики целостности социальной системы предельного уровня сложности средствами теоретико-методологического анализа.

Ключевые слова: информационное единство, мировое сообщество, информационное общество, информация,инфосфера,ноосфера.

Chayka I. Yu. Informative unity of world community: theoretical and methodological analysis. – Manuscript.

The dissertation for getting a scientific degree of philosophical doctor on speciality 09.00.03 – social philosophy and philosophy of history. – Institute for Higher Education of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine. – Kyiv, 2015.

Dissertation research is is devoted to the clarifying for the grounds of the world community integrity as a social macrosubject, functioning in the conditions of the informative society, and extremely complicated social system, characterized by the special method, based on the network principle. The adequate description of such an integrity can be done by means of the notion of the informative unity. On achieving the informative unity the world community will be created as a constant phenomenon that will open the possibilities for further growth of its organization complexity in the conditions of informative society.  The information society in the third millennium is intensively acquiring the character of a developed phenomenon. The developed information society has presently become the basis of knowledge society formation. The urgent task is to synchronize the structurization of the world community (societies) components for the purpose of their achieving the informational stage of the development which would enable equal interaction in the global information society. The aim of the research lies in the formation of the conception of the informative unity of the world community, as a spatio-temporal description of the integrity of the extremely complicated social system by means of the theoretical and methodological analysis.

Keywords:informative unity,world community,informative society, information, infosphere, noosphere.

*****

Путров С. Ю. Біосоціальні технології впливу на здоров’я людини: соціально-філософський аналіз. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук зі спеціальності 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії /Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – Київ, 2016.

У дисертації розкрито концептуалізацію використання біосоціальних технологій як інструменту впливу на здоров’я людини у парадигмах самоорганізації і саморегуляції соціальних систем.Рефлектуються атрибутивні властивості феномену: генезис, природа, сутність, зміст, форми, види та типи; розкривається його морфологічна структура та функціональний потенціал; встановлюються родовидові зв’язки з соціальними технологіями, подається класифікація їх видів і типів, формалізуються наявність у явища чотирьох специфічних механізмів: проектування, дії, введення у практику, управління використанням і розвитком. Виділяються: клас прогресивних біотехнологій, що забезпечують гомеорез, клас стабілізуючих біотехнологій, що забезпечують гомеостаз, клас руйнівних біотехнологій, що забезпечують гомеоклаз. На основі аналізу їх видоутворення формалізуються: здоров’яформувальні, здоров’ярозвивальні, здоров’ястимулювальні, здоров’ястримувальні, здоров’язбережувальні, здоров’яохороняльні, реабілітаційні, загальнодеструктивні, маніпуляційні та спеціальні технології. Вказується, що кожен з цих видів має низку підпорядкованих йому підвидів біосоціальних технологій.

Ключові слова: людина, біосоціальні технології, зміст, форми, види, типи, вплив, біологічний організм, здоров’я людини, гомеостаз, гомеорез, гомеоклаз.

Путров С. Ю. Биосоциальные технологии влияния на здоровье человека: социально-философский анализ. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора философских наук по специальности 09.00.03 – социальная философия и философия истории / Национальный педагогический университет имени М. П. Драгоманова. – Киев, 2016.

В диссертации раскрыта концептуализация использования биосоциальных технологий как инструмента влияния на здоровье человека в парадигмах самоорганизации и саморегуляции социальных систем.Рефлектируются атрибутивные свойства феномена: генезис, природа, сущность, содержание, формы, виды и типы, раскрывается его морфологическая структура и функциональный потенциал; устанавливаются родовидовые связи с социальными технологиями, подается классификация их видов и типов, формализуются наличие в данном явлении четырех специфических механизмов: проектирования, действия, введения в практику, управление использованием и развитием; обосновывается то, что одна совокупность видов биосоциальных технологий способствует гомеорезу, вторая – гомеостазу, а третья – гомеоклазу биологического организма человека.

Концепт «биосоциальная технология влияния на здоровье человека» рассматривается как сложное организационно-функциональное явление, возникшее на научно-технологической основе системного обеспечения эффективной жизнедеятельности человека с помощью культивирования биосоциальных технологий формирования, сохранения, реабилитации и обогащения здоровья человека. Структура организма человека признается системообразующим фактором технологического влияния на его здоровье, потому в организме человека выделяется пять видов тел и пять видов здоровья: астральное, физическое, психическое, духовное и социальное, а сам организм человека служит диспозитивом. Подан инструментально-методологический комплекс исследования.

На основе характера влияния на здоровье человека выделяются: класс прогрессивных биотехнологий, которые обеспечивают гомеорез, класс стабилизирующих биотехнологий, которые обеспечивают гомеостаз, класс разрушительных биотехнологий, которые обеспечивают гомеоклаз.

Выполнен структурно-функциональный анализ биосоциального технологий. Указано, что структура биосоциальной технологии является универсальной и состоит из элементов: смысл – цель/цель – содержание – алгоритм организации – специальность и уровень квалификации биосоциального технолога – средства реализации цели – методы действия биосоциального технолога – оценка достигнутого результата.

Воспроизведено механизмы разработки, влияния, введение в действие, управления использованием и развитием биосоциальных технологий.

Проанализирован гомеорез как продукт действия формирующих, развивающих и стимулирующих технологий, направленный на развитие организма человека за счет культивирования здоровьеформирующих, здоровьеразвивающих и здоровьестимулирующих технологий и их подвидов.

Охарактеризован гомеостаз как продукт действия сдерживающих, сберегательных, охраняющих и реабилитационных технологий, который приводит к устойчивому функционированию организма человека за счет культивирования здоровьесдерживающих, здоровьесберегательных, здоровьеохраняющих, реабилитационных технологий и их видовых оздоровительных программ.

Проанализирован гомеоклаз как продукт действия общедеструктивных, манипуляционных и специальных технологий, который сопровождаеться разрушением организма человека, и их видових модификаций.

Ключевые слова: человек, биосоциальные технологии, содержание, формы, виды, типы, влияние, биологический организм, здоровье человека, гомеостаз, гомеорез, гомеоклаз.

Putrov S. Y. Biosocial technology effects on human health: social and philosophical analysis. – Manuscript.

Thesis for a degree of Doctor of Philosophy, specialty 09.00.03 – Social Philosophy and Philosophy of History / National Pedagogical Dragomanov University. – Kyiv, 2016.

The dissertation disclosed conceptualization use biosocial technologies as an instrument of influence on human health in the paradigm of self-organization and self-regulation of social systems.The of reflective properties of the attribute of the phenomenon: the genesis, nature, essence, content, forms, types and forms; revealed its morphological structure and functional capacity; set of generic connection with social technologies applied classification of kinds and types, formalized the presence of the phenomenon of the four specific mechanisms: the design, the effect of the introduction of the practice, governance and development. Stand of out: the class of advanced biotechnology, providing homeorhesis, a class of stabilizing biotechnology, providing homeostasis, the class of destructive biotechnology, is providing homeoclasis. Based on the analysis of speciation formalized: health forming, health forming, developing health, health incentives, health constraints, health saving, protecting health, rehabilitation, general destructive, manipulative and special technologies. It of is pointed out that each of these has a number of subordinate subspecies biosocial technologies.

Keywords: human, biosocial technology, content, forms, types, types, influence, biological organism, human health, homeostasis, homeorhesis, homeoclasis.

*****

Рябека О. Г. Глобалізаційні зміни морфології планетарного світу: соціально-філософський аналіз. – Рукопис.

Дисертація на здобуття доктора філософських наук зі спеціальності 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – Київ, 2017.

У дослідженні обґрунтовується прогностична концепція становлення протягом ХХІ століття цілісної світсистеми на основі трьох провідних тенденцій, що ведуть до онтологічної, інформаційної і організаційної єдності процесів і продуктів: мережевого суспільства, інформаційного суспільства і організованого суспільства в структурі Глобального/Світового суспільства знань. Виникає якісно нова організаційна структура, що є планетарним соціальним організмом: її сутність подається як суперечність між Планетарною особистістю і Світовим суспільством знань, а елементами організаційного ландшафту є Світове громадянське суспільство, Світова держава і Світовий уряд; її життєдіяльність упорядковується системою саморегуляції, що забезпечує породження неожиття; на порядок денний буде поставлена проблема формування Ноосферної особистості і безтілесних колективних суб’єктів – носіїв чистої соціальності; при цьому дослідження ноосоціогенезу швидко піднімається на рівень ноокосмогенезу, оскільки планетарна філа життя поступово оволодіває Ближнім Космосом і тому гостро потребує адекватного теоретичного пояснення.

Ключові слова: Планетарна особистість, Світове суспільство знань, Світове громадянське суспільство, Світовий уряд, Світова держава, планетарний соціальний організм, ноосоціогенез, ноокосмогенез.

Рябека О. Г. Глобализационные изменения морфологии планетарного мира: социально-философский анализ. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук по специальности 09.00.03 – социальная философия и философия истории. – Национальный педагогический университет имени М. П. Драгоманова. – Киев, 2017.

В исследовании обосновывается концепция становления в течение ХХІ века целостной миросистемы на основе трех ведущих тенденций глобализации и информатизации, которые ведут к онтологическому, информационному и организационному единству процессов и продуктов: сетевого общества, информационного общества и организованного общества в структуре Мирового общества знаний. При этом формируется качественно новая организационная структура – планетарный социальный организм: ее сущность подается как противоречие между Планетарной личностью и Мировым обществом знаний, а элементами организационного ландшафта – Мировое гражданское общество, Мировое государство и Мировое правительство. Установлено, что выше упомянутые глобализационные процессы сливаются в единый процесс трансформационных превращений миросистемы, в основе которой лежит процесс социального метаболизма и который обслуживает качественно новый тип организации жизнедеятельности планетарного сообщества – Мировое общество знаний.

Автор анализирует процесс порождения Планетарной личности с ее синергическим мышлением, космополитическим мировоззрением и идеологией, оригинальной интернеткультурой и показывает, что она, новая личность, нуждается в качественно иных знаниях и новом типе социального общении с другими личностями. Социальное взаимодействие, в таком случае, должно быть построено на рационально организованных смыслах.

Далее проанализировано становление Мирового гражданского общества, которое интегрирует в себе системы транснациональных содружеств и неправительственных организаций, коллективных глобальных движений, сетевых групп за интересами, международных профессиональных (научных, адвокатских, журналистских и др.) ассоциаций, через которые индивиды достигают социальных и политических договоренностей на уровне всего мира на основе культивирования во всех сферах существования «субъект-субъектных отношений».

В исследовании значительное внимание уделено изучению становления Мирового правительства, которое происходит в ходе жесткой борьбы между противоборствующими сторонами: с одной стороны – это Тайное Мировое правительство или «темные силы», к которым отнесены финансисты и чиновники ведущих капиталистических стран мира, а с другой – Легитимное Мировое правительство, которое еще только формируется руководством национальных государств и их наднациональных и межнациональных образований, например, ООН или ЕС.

Важным результатом поисковой работы есть то, которое удалось воссоздать процесс самоорганизации Мирового государства как результат действия потребностей Мирового гражданского общества и исполнительным органом выступает Мировое правительство. Низкие темпы становления Мирового государства объясняются явлением социальной гетерохронии.

Социальную реальность в ее новых параметрах общественных процессов, теперь уже нельзя представить существующей без специфической социальной структуры, которая формализирует и хранит в целостности потоки вещества, энергии, и информации. Такой организационной формой является, по замыслу автора, планетарный социальный организм, который рассматривается им как специфическая форма неожизни. Питает ее информационный поток, который состоит из генотипной и фенотипной информации. Жизнедеятельность ее заключается в органическом взаимодействии генотипа и фенотипа: генотип – интеграция отдельных личностей в Планетарную личность, а фенотип представлен в виде автономной информационной сферы планеты – ноосферы.

Перспективным для дальнейшего исследования, кроме порождения Сначала Планетарной, а затем и Ноосферной личности, есть порождение оригинального функционального дополнения, которое есть результатом функционирования социального тела планеты – качественно новое сверхразумное вещество, которое можно назвать чистой социальной реальностью. Для объяснения ее носителя предстоит освоить качественно новый уровень социальной реальности – сверхколлективный. Жизнь сверхколлективных социальных образований протекает в форме слабого взаимодействия, которое порождается пульсацией ― бескровных и коллективных социальных конструкций. Их освоение – есть ключ к теоретическому пониманию и практическому восприятию нами космической формы жизни, что зарождается сегодня на нашей планете.

Ключевые слова: Планетарная личность, Мировое общество знаний, Мировое гражданское общество, Мировое правительство, Мировое государство, планетарный социальный организм, ноосоциогенез, ноокосмогенез.

Riabeka О. G. Globalization changes in morphology of planetary world: socio-philosophical analysis. – Manuscript.

Thesis to obtain the scientific degree of the doctor of philosophy in speciality 09.00.03 – social philosophy and philosophy of history. – National Pedagogical Dragomanov University. – Kyiv, 2015.

The thesis substantiates the prognostic concept of formation of the integral world system in the XXI century based on three major tendencies, leading to the ontological, informational and organizational unity of processes and products: network society, information society and organized society within the structure of the Global/World knowledge society. There appears a completely new organizational structure that is the planetary social organism: its essence is described as a contradiction between Planetary personality and Global knowledge society, the components of the organizational landscape are Global civil society, World state and World government; its functioning is supported by the system of self-regulation, promoting the generation of neolife; the formation of Noospheric personality and immaterial collective subjects – carriers of clear sociality – is on the agenda; the study of noosociogenesis quickly rises to the level of noocosmogenesis, as the planetary phyle of life gradually reaches Near Space and therefore needs adequate theoretical explanation.

Key words: Planetary personality, Global knowledge society, Global civil society, World government, World state, planetary social organism, noosociogenesis, noocosmogenesis.

 


  

КАНДИДАТИ НАУК
 
Спеціальність "Соціальна філософія та філософія історії"
 
СУЩЕНКО Л. П. 
Здоровий спосіб життя людини як об’єкт соціального пізнання
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії / Запорізький державний університет. – Запоріжжя, 1997.
Захищається евристична модель життєдіяльності людини, що інтегрує у органічну єдність фізичний, соціальний і психічний компонент структури людського організму. Здоровий спосіб життя людини розглядається як позитивна тенденція у саморозгортанні людського організму. Запропонована модель є засіб формалізації нормативів здорового способу життя для різних категорій населення країни.
Доведено, що філософська категорія “здоровий спосіб життя” людини, що сформувався у результаті інтеграції його морфогенетичних та структурно-функціональних характеристик, є ніщо інше як життєдіяльність, що при позитивно-вольовому настрої людини забезпечує збереження екологічної рівноваги її з першою природою й неухильне зниження ентропії суспільних зв’язків у соціальному організмі країни, в який вона включена як джерело інтелектуальної енергії, а й відповідно, і його головна рушійна сила.
Розкрита технологічна залежність між якістю життя індивіда, а точніше, його потенційним соціальним світом, і соціальним організмом країни. Сформульовано низку “соціальних замовлень” для фахівців з соціально-філософського аналізу, а також для феноменологічного напряму філософської думки, без напрацювань яких неможливо пояснити “вузькі місця” у зазначеній проблемі, а також вийти на закон, з яким узгоджується позитивна тенденція у життєдіяльності людини.
 
МАРТИНЮК С. Є. 
Генезис інформаційної цивілізації
Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата філософських наук з спеціальності 09.00.03. – соціальна філософія та філософія історії. Запорізький державний університет, Запоріжжя, 2000.
Дисертація являє собою соціально-філософське дослідження явища взаємодії людини та суспільства, тип якої визначається як інформаційна цивілізація, її зміст та співвідношення з іншими поняттями у системі філософських категорій. Розглядається методологічний аспект дослідження людини як джерела саморозгортання інформаційної форми зв’язку у соціальному світі. Осмислюється специфіка взаємодії людини та суспільства на сучасному етапі переходу до нового способу відтворення соціальності людини. Автор аналізує детермінанти переходу до інформаційної фази розвитку та механізм взаємодії людини та суспільства у процесі становлення соціального організму, функціонування якого базується на соціальному метаболізмі інформаційного характеру.
Вирішальна роль у становленні нового типу взаємодії людини та суспільства належить людській особистості, розвиток сутнісних сил якої перетворюється на її нагальну потребу, обумовлюючи тим самим трансформації у способі організації соціального життя, де на перше місце виходить духовне виробництво як спосіб здійснення духовних потреб людини.
Поширення цих тенденцій в Україні зустрічає певні перепони, пов’язані із перехідним характером сучасного стану українського суспільства. Дисертант визначає основні напрямки оптимізації становлення інформаційного суспільства в Україні з урахуванням особливостей її історичного розвитку, менталітету українців та їх домінуючих цінностей.
 
ШЕЙКО О. С. 
Традиція як фактор саморозвитку суспільства
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03. – соціальна філософія та філософія історії. Запорізький державний університет. Запоріжжя, 2001.
Дисертація присвячена дослідженню традиції як фактору саморозвитку суспільства. Конкретизована діяльнісна сутність традиції, що має ціннісно-нормативний характер. Зміст традиції розкрито у формах її прояву на різних рівнях суспільної практики, а також у розробленій типології традицій, виходячи з критерію їх відповідності стану автентичності. Проаналізований діалектичний взаємозв’язок традиції і новаторства як закономірність розвитку суспільної системи з акцентуванням особливостей функціонального навантаження цих явищ. Виявлений соціально-психологічний механізм дії традиції, необхідний для забезпечення ефективної взаємодії суспільства і особистості. Розглянуті основні тенденції розвитку традицій українського суспільства і подані детермінанти їх оптимізації в умовах сучасного трансформаційного періоду.
 
ВОЛОБУЄВ В. В. 
Внутрішньофірмова ідеологія: соціально-філософський аналіз
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – cоціальна філософія і філософія історії. – Запорізький державний університет, Запоріжжя, 2001.
Дисертацію присвячено комплексному соціально-філософському осмисленню проблеми внутрішньофірмової ідеології у структурі формальної організації виробничого типу.
Розкрито механізм породження внутрішньофірмової ідеології, її генезис в структурі соціального організму виробничого типу. Проаналізовано природу, сутність і зміст внутрішньофірмової ідеології як сукупності духовних процесів, зумовлених житєдіяльністю формальної організації. Виявлено місце та основні функції внутрішньофірмової ідеології в структурі фірми. Вивчено умови і чинники функціонування внутрішньофірмової ідеології, механізм її впливу на економічну поведінку сукупного працівника фірми. Розроблено технологію проектування та класифіковані можливі зміни внутрішньофірмової ідеології в умовах ринкової моделі розвитку суспільства.
 
КРОХМАЛЬ Н. В. 
Історичні форми саморегуляції соціального процесу
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – Запорізький державний університет, Запоріжжя, 2002.
Дисертацію присвячено комплексному аналізу умов виникнення, формування, становлення та розвитку системи саморегуляції соціального процесу, її механізмів. Визначено її елементи, структуру, типи та рівні.
Подано характеристику трьох рівнів системи саморегуляції та розглянуті їх історичні форми.
 
ГАШЕНКО А. В. 
Внутрішньофірмова система цінностей: соціально-філософський аналіз
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук зі спеціальності 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – Запорізький державний університет, Запоріжжя, 2004.
Дисертацію присвячено соціально-філософському аналізу фенотипу соціального організму фірми. Висвітлюється природа, генезис, сутність, зміст, форма, елементи, структура і властивості системи корпоративних цінностей, її функції, механізм її впливу на особистість і соціальну систему фірми та обумовленість нею системи управління. Система внутрішньофірмових цінностей (фенотип) подається як орган фірми, який проявляється як цілісна система елементів – мислеформ, що детермінує самоорганізацію соціального організму фірми.
Доводиться, що людина, завдяки ціннісній свідомості, шляхом її актуалізації, вступає в резонанс зі змістом фенотипу і відтворює в структурі особистості всі елементи аксіосфери фірми. Моделюється морфогенетичний процес, який супроводжується породженням нормативної системи, формуванням структури, системи управління, виникненням владних відносин, нових потреб, норм поведінки тощо. Відтворюється цикл саморуху механізму її життєдіяльності, висвітлюється роль середнього класу, який формує ціннісний фундамент громадянського суспільства і держави. Аналізується механізм оптимізації формування даної системи.
 
ГОРПИНИЧ О. В. 
Соціальна робота як фактор формування громадянського суспільства
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії / Інститут вищої освіти Академії педагогічних наук України. – К., 2004.
Дисертацію присвячено комплексному аналізу формування громадянського суспільства та соціальної роботи як цілого і частини у структурі соціального організму країни. В роботі встановлено їх єдину природу, структурні відмінності та функціональні залежності. Поряд з цим визначено топологічні параметри між ними та функціональні залежності між соціальною роботою та елементами алгоритму саморозгортання громадянського суспільства, встановлено фази прямої та зворотної їх взаємодії. Розглянуто механізм взаємодії соціальної роботи та громадянського суспільства, виділено фази прямого (особистість людини – сім’я – перехідного (трудові колективи) – зворотного (середній клас – еліта) руху.
Виокремлено провідний фактор оптимізації формування громадянського суспільства засобами соціальної роботи в Україні –реалізація соціальних прав людини на основі Конституції (право у сфері житла, соціального захисту, зайнятості, охорони здоров’я та освіти), що, з одного боку, веде до зростання рівня соціальності української держави, а з другого – реально відкриває можливість вступу її до Ради Європи.
 
ЧАЙКА І. Ю. 
Системна цілісність суспільства як фактор його прогресивного розвитку
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії / Інститут вищої освіти Академії педагогічних наук України. – К., 2005.
Дисертація присвячена проблемі прогресивного розвитку суспільства як соціальної системи та з’ясуванню його факторів. Встановлено, що така соціальна система являє собою сукупність індивідів, об’єднаних ієрархічною структурою, що включає інформаційно-знаковий, інституціональний рівні та рівень матеріальної взаємодії. Характеристикою суспільства як соціальної системи є цілісність, що постає як структурна, компонентна та генетична цілісність. Остання забезпечується наявністю етнокультурного ядра (особливості мислення, поведінки тощо представників будь-якої нації) і визначає збереження самоідентичності системи в процесі розвитку. Розвиток соціальної системи передбачає її структурну трансформацію, через зміну мети функціонування системи на інформаційно-знаковому рівні, формування нових норм на інституціональному рівні, які врегульовуватимуть нові типи взаємодії. Цілісність соціальної системи є фактором її прогресивного розвитку.
Сьогодні необхідною є оптимізація цілісності соціальної системи України для забезпечення її прогресивного розвитку шляхом відновлення компонентної та структурної цілісності, через подолання дестабілізуючих факторів та створення ідеології, що відображала б мету прогресивного розвитку системи, з наступним впровадженням її у суспільну свідомість.
 
АВЄРІНА О. І.
Мінливість соціальних систем: теоретико-методологічний аналіз
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії / НПУ імені М. П. Драгоманова. – К., 2008.
Дисертація присвячена дослідженню принципу мінливості, його природи, сутності, змісту й форм та ролі в існуванні й розвитку соціальних систем. Автором доводиться правомірність застосування мінливості як одного з трьох відомих законів Ч. Дарвіна (спадкоємність, мінливість та добір) до функціональних систем. Мінливість визначено як принцип, котрий обумовлює пластичність соціальних систем, забезпечує їх оновлення шляхом набуття якісно нових станів і форм існування з метою подальшого еволюційного розвитку. Автором запропоновано дві евристичні моделі соціальної мінливості: перша відображує її роль і функції в культурі соціуму, друга дала змогу описати механізм дії мінливості, визначити рушійні сили, умови, фактори, що спонукають мінливість, окреслити основні альтернативні варіанти вибору системою подальшого шляху розвитку. Визначено специфіку реалізації мінливості в українському соціумі, що зумовлюється певними ментальними рисами, надмірною фрагментарністю політичного поля країни й сучасним глобалізаційним тиском.
 
МАЛОВІЧКО О. В. 
Організаційний потенціал держави у дискурсі глобалізації та інформатизації
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії / Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – К., 2010.
У дослідженні з позицій синергетичного підходу аналізується організаційний потенціал держави як потенційна готовність і спроможність держави реалізувати себе в дискурсі саморозгортання соціального організму країни завдяки власним організаційним властивостям, що регулюється розподілом влади між державою і громадянським суспільством. Подається філософська характеристика головних параметрів явища: сутності, змісту та форми, а також на основі системи взаємозв’язків між державою і громадянським суспільством аналізується поведінка держави в структурі системи саморегуляції соціального цілого, розподіл влади в просторі національних і транснаціональних структур подається як параметр управління саморозгортанням соціального світу. Аналізуються критерії оцінки ефективності поведінки держави в системі саморегуляції цілого. Висвітлюються перспективи розвитку організаційного потенціалу національних держав і наддержавних утворень у вимірі космополітичного принципу; обґрунтовуються потенціальні можливості розвитку української держави на шляху до Об’єднаної Європи і становлення інформаційної єдності сучасного світу.
 
ЄМЕЛЬЯНЕНКО Є. О. 
Стратагемне мислення в моделюванні політичної поведінки: соціально-філософський аналіз
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії / Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – К., 2010.
Вихідною ідеєю роботи є уявлення про стратагемне мислення як іманентно людський спосіб організації суспільно-політичної дії, спрямованої на досягнення мети в умовах протиборства через застосування непрямих маневрів. Природою стратагемного мислення постає здатність індивідів оперувати факторами рефлексивної реальності. Зміст розкривається через теорії ігор як низки мисленнєвих операцій, що уможливлюють побудову стратегічної пастки. Створено концептуальну схему застосування стратагемного мислення в політичній діяльності. Підтверджено історичну укоріненість стратагемного мислення в політичній діяльності, обґрунтовано можливість оптимізації прийняття політичних рішень засобами стратагемного мислення через узгодження утилітарних і деонтологічних аспектів політики тощо.
 
МИРОШНИЧЕНКО С. А.
Саморозпад соціальних систем: теоретико-методологічний аналіз
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – Київ, 2011.
Дисертацію присвячено логіко-методологічному аналізу концепту “саморозпад соціальних систем”, що розуміється як припинення існування форми суспільного устрою, детермінований деформацією взаємозв’язків організаційних компонентів, які забезпечують її цілісність, і слабкістю внутрішніх механізмів, які забезпечують її стабільність.
У роботі досліджено природу та сутність саморозпаду соціальних систем, зазначено, що саморозпад може проявлятися у двох варіантах: саморозпад змісту соціальної системи та саморозпад форми соціальної системи. Визначено механізми та закономірності саморозпаду соціальних систем. 
Проаналізовано низку чинників, що впливають на саморозпад, зокрема, сучасні світові тенденції (глобалізація сучасного світу; демократизація суспільного життя; інформатизація суспільства; його індивідуалізація; зростання швидкості суспільних змін).
 
Спеціальність – філософія освіти
 
БІРЮКОВА Т. Ф. 
Болонський імператив підготовки майбутніх менеджерів
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.10. – філософія освіти / Інститут вищої освіти Академії педагогічних наук України. – К., 2006.
Проблематика підготовки майбутніх менеджерів у контексті принципів Болонської декларації аналізується через призму самоорганізаційного підходу. Основним поняттям, на ґрунті якого будується авторська концепція, є соціалізація особистості майбутнього менеджера, яка реалізується шляхом засвоєння норм і цінностей полікультурного соціуму, притаманних об’єднаній Європі (адаптаційна складова), а також через формування організаційної поведінки шляхом впровадження особистісно орієнтованої освіти (професійна складова).
Реалізація принципів Болонської декларації є шляхом ефективного розв’язання суперечності між національною освітньою системою підготовки майбутніх менеджерів (професійною соціалізацією) та загальноєвропейською культурою (процесом соціалізації, що має загальноцивілізаційне спрямування). Специфіка сучасної підготовки конкурентоздатних управлінських кадрів в Україні полягає в інтеграції здобутків національної освіти в полікультурну європейську спільноту.
 
СЕМЕНЕНКО Л. М. 
Ціннісно-смислова детермінація управління навчальним закладом
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.10 – філософія освіти / Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – К., 2007.
Дисертація присвячена системному аналізу ціннісно-смислової детермінації управління навчальним закладом. У роботі обґрунтовується необхідність вивчення специфіки цього виду регуляції, послідовно розглядаються генетичні, морфологічні і функціональні аспекти ціннісної і смислової детермінації, аналізується їх органічна взаємодія, що веде до набуття соціальним організмом навчальної форми якісно нових атрибутивних властивостей: самоорганізації і саморегуляції. З’ясовується, що вони “сходяться” у процесі прийняття управлінських рішень. У залежності від кута зору дослідника ціннісна і смислова компоненти набувають рис детермінанти або регуляції, обумовлюють види причинності або зворотного зв’язку. Кінцевими продуктами є, відповідно, гомеостаз, гомеорез та аутопоезис навчальної форми. Назовні протистояння цих детермінант виходить як суперечність між педагогічними традиціями і новаторством. З цих позицій аналізується вітчизняна педагогічна практика і вносяться пропозиції щодо оптимізації управління закладами освіти. 
 
НАЙЧУК А. В. 
Філософсько-педагогічна думка України в контексті світової: цивілізаційна взаємодія
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.10 – філософія освіти / Інститут вищої освіти АПН України. – К., 2007.
Дисертаційна робота присвячена соціально-філософському аналізу освіти як соціального інституту. Дослідження охоплює значне коло проблем, пов’язаних з теоретико-методологічним розглядом поняття “філософсько-педагогічна думка”, вивченням освіти на рівні спеціального інституту, виявленням їхніх особливостей розвитку.
Суть дисертаційного дослідження, яке визначається його змістом та основними ідеями, полягає у розгляді філософсько-педагогічної думки на різних етапах цивілізаційного розвитку та її впливу на формування освітньої парадигми. Розкривається характер змін у системі освіти, її функції під впливом глобалізаційних хвиль, які виникають при переході від одного типу цивілізації до іншого.
У контексті цивілізаційного розвитку характеризуються зміни у характері, змісті навчання та виховання в Україні під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів. Висвітлюються специфічні прояви глобалізаційних процесів у сучасній парадигмі національної освіти України, аналізуються заходи модернізації національної системи освіти у зв’язку із приєднанням до Болонського процесу.
 
МАЛИК І. В. 
Філософський дискурс технократизму в освітніх концепціях ХХІ століття
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.10 – філософія освіти / Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – К., 2008. 
У дослідженні запропоновано цілісну концепцію еволюції технократизму як соціального явища, висвітлено його генезис, семантичну природу, сутність, зміст і форми: об’єктивовану і суб’єктивовану, а також механізм його самовідтворення засобами освіти. Показано його місце і роль у саморозгортанні суспільства, протистояння технократизму і гуманізму в індустріальній парадигмі розвитку світової спільноти, шляхи гармонізації їх взаємодії в освіті розколотої цивілізації. Доведено, що технонаука формує не тільки новий дискурс, а й породжує новий чинник управління суспільством знань і освітою – ноократію або меритократію, що має бути опанований філософією освіти, оскільки він формує симбіоз науки і освіти (магістратура та PhD) і тому на основі парадигмальної ідеї про визнання особистості фундаментальною цінністю має бути запропонована гуманістична парадигма освіти, що потребує індивідуалізації форм освіти, розгалуження дистанційної форми навчання, електронної педагогіки, самоосвіти і самовиховання, освіти протягом життя. 
 
НЕВМЕРЖИЦЬКА О. О. 
Студентське самоуправління у контексті демократизації вищої освіти України
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.10. – філософія освіти / Інститут вищої освіти АПН України. – К., 2008.
Дисертація присвячена системному аналізу процесу демократизації вищої освіти у дискурсі розбудови системи студентського самоврядування шляхом визначення його місця і ролі у процесі–посереднику або так званому управлінському циклі. Послідовно аналізується самоорганізаційний потенціал студентства, як підстави, і делегування частини владних повноважень органом адміністративного управління/ректоратом ВНЗ на рівень органів студентського самоврядування, як умови. Аналіз відбувається за алгоритмом: сутність – зміст – форма – критерій якості процесу демократизації на кожному з цих двох етапів. Особлива увага приділяється системному ефекту, що виникає у ході інтеграції самоорганізації і самоменеджменту студентства і децентралізації влади ректоратом ВНЗ, оскільки тут формується саморегуляція навчальної форми на основі ціннісно-смислової детермінації поведінки членів трудового колективу, з’являється пульсація соціального організму ВНЗ, формується гомеостат як орган саморегуляції цілого. Критерієм цього процесу визнається організаційна свобода особистості, що ґрунтується на її організаційній свідомості. При цьому ґрунтовно висвітлюються продукти і ефекти цього явища: смислова детермінація забезпечує гомеорез, ціннісна – гомеостаз, а разом вони породжують аутопоезис/самовідтворення соціального організму ВНЗ. 
 
КАМІНСЬКА О. В. 
Раціональне й ірраціональне в управлінні навчальним закладом
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.10 – філософія освіти / Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – К., 2009.
Дисертація присвячена дослідженню механізму взаємодії раціонального і ірраціонального в управлінні навчальним закладом. Когнітивними засобами відтворюється раціональне і ірраціональне як процеси, що породжують специфічні продукти: з одного боку, систему педагогічних цінностей, в якій сконцентровані смисли, що стали артефактами; з другого – інноваційні смисли, що утворюють динамічні локалізовані енергосилові поля; разом вони утворюють егрегори, що наповнюють простір навчального закладу і визначають характер взаємовідносин між учасниками освітянського процесу або його атмосферу. Їх взаємозв’язок забезпечується смислами, що несе у собі управлінська інформація під час прийняття рішень. Механізм їх взаємодії відтворює саморегуляцію у контурі соціального організму навчальної форми. У відповідності до ціннісно-смислового субстрату, що циркулює по комунікативних каналах, у персоналу навчального закладу формується ціннісно-смислова мотивація, що детермінує появу культурологічної, смислової та інтегративної форм менеджменту освіти.
 
ЯБЛУНЕВСЬКА А. О. 
Педагогічні традиції та новаторство в управлінні навчальним закладом
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.10 – філософія освіти / Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – К., 2011.
Дисертація присвячена аналізу місця і ролі педагогічних традицій і новаторства у системі організації освітянської діяльності на корпоративному рівні. Послідовно аналізується організаційний потенціал традицій і педагогічних інновацій і доводиться, що у просторі навчального закладу вони як протилежності, у боротьбі поєднуються, а в єдності борються. У бутті вони утворюють багатовимірну суперечність між: етнопедагогікою і педагогічною інноватикою, адміністративним і інноваційним менеджментом, культурогенезом і смислогенезом, індивідуальним (смислом) і колективним (цінностями), суб’єктивованим і об’єктивованим, підставою і умовами. Культурологічна і смислова форма переходять у інтеграційну завдяки чому управління і самоорганізація трансформується у саморегуляцію соціального організму навчальної форми, що набуває самовідтворювального характеру і починає пульсувати. Посередником у їх взаємодії є ціннісно-смислове поле, що утворюється у соціальному просторі закладу. Наводяться результати моніторингу стану українських закладів освіти на рівні середніх загальноосвітніх шкіл і ВНЗ.
 
Спеціальність – філософська антропологія
 
КОЗЛОВСЬКА Г. В. 
Організаційна свідомість: діалектика індивідуального і суспільного
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.04 – філософська антропологія, філософія культури / Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – К., 2006. 
У дослідженні запропоновано узагальнюючу концепцію існування організаційної свідомості, дано визначення означеного терміну як відображення, осмислення та переживання людиною впливу організаційних ідей, знань, поглядів, цінностей, норм поведінки, почуттів тощо на процеси утворення, упорядкування та вдосконалення оточуючого та свого власного буття. В роботі визначено наукові підходи та методологічну базу характеристики організаційної свідомості, проаналізовано її природу, сутність, зміст та форми, досліджено діалектику індивідуальної та суспільної організаційної свідомості, виділено критерій та показники її зрілості, які простежені на розвитку організаційної свідомості. 
 
БОНДАРЕВИЧ І. М. 
Духовна цілісність особистості як атрибут саморозгортання людини
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.04 – філософська антропологія, філософія культури / Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – К., 2007. 
У дослідженні запропоновано концепцію становлення духовної цілісності особистості як атрибуту саморозгортання людини. Поняття “духовна цілісність особистості” визначено як коеволюційне самоструктурування на засадах утримування впорядкованості внутрішньоособистісних механізмів. В роботі визначено наукові підходи та методологічну базу щодо характеристики духовної цілісності особистості, проаналізовано її природні передумови, сутність, зміст, структуру та рівні, досліджено діалектику внутрішніх та зовнішніх факторів становлення духовної цілісності особистості, виділено механізми та критерій її формування в умовах українського трансформаційного суспільства.
 
КОЛЕСНИКОВА І. Є. 
Саморозгортання особистості в умовах інформаційного суспільства: соціально-філософський аналіз
Дисертація на здобуття ученого ступеня кандидата філософських наук зі спеціальності 09.00.04 – філософська антропологія, філософія культури / Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – К., 2011.
Дисертація присвячена дослідженню закономірностей розвитку особистості в умовах становлення інформаційного суспільства. Встановлено, що духовний розвиток людини відбувається на основі зв'язку зі смисловим универсумом, обумовленого онтологічним актом виникнення в структурі особистості смислової сфери – особливого функціонального органу, що транслює смисловий континуум в особистісні смислові структури і відповідні елементи, представляє собою польове утворення і є системою, що самоорганізується завдяки низці послідовних трансформацій її станів, сполучених зі сходженням ієрархією внутрішньоособистісних структур. Обґрунтовано, що смислогенез є внутрішнім механізмом розвитку особистості, тим стрижнем, навколо якого виникає нова упорядкованість як внутрішнього світу, так і навколишньої дійсності, з якою пов'язана людина. Подано його етапи. Доведено, що смислогенез завжди має високу стохастичну динаміку. Принциповим є висновок автора про те, що на межах біфуркації розвиток смислогенезу припускає ряд альтернативних сценаріїв, серед яких особистісний є лише одним з можливих його напрямків. З цих позіций обґрунтовано, що подолання кризових явищ і вихід на більш високий рівень суспільного розвитку в умовах становлення інформаційного суспільства України вимагає підвищення рівня духовного розвитку (смислогенезу) людей на основі усвідомлення і прийняття нових уявлень про дуальність Всесвіту, оновлення світоглядної культури особистості, розуміння взаємозв'язку між її внутрішнім станом і зовнішнім світом, раціонального і ірраціонального.
 
Спеціальність – теорія та історія політичної науки 
 
БОЙЧУК М. А. 
Влада і громадянське суспільство: механізми взаємодії
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.01 – теорія та історія політичної науки / НПУ імені М. П. Драгоманова. – К., 2005.
Дисертація присвячена філософсько-політологічному аналізу влади з метою обґрунтування її як самодостатнього соціального інституту, до якого рівною мірою мають відношення як держава, так і громадянське суспільство. У роботі подаються генезис, природа, сутність, зміст, форми, види та різновиди влади. При цьому у горизонті громадянського суспільства влада розглядається як атрактор самоорганізації родового життя людини, а у вимірі держави – як інструмент організації соціальних процесів. У ході дослідження діалектики самоорганізаційних і організаційних впливів на формування громадянського суспільства доведено, що влада дійсно є параметром управління у самовідтворенні соціального організму України. На прикладі аналізу сучасної політичної реальності доведено, що влада впливає на трансформацію українського суспільства завдяки наявності розвинутого архетипічного рівня системи саморегуляції у структурі соціального організму України, оскільки його нормативний рівень ще тільки формується. Одночасно поставлено питання про вивчення специфіки існування влади на мегарівні, завдяки якому відбувається інформаційно-знакова регуляція соціальних процесів. 
 
КУРГАН Я. М.
Принцип спадкоємності в розвитку демократичних політичних систем: аналіз теоретико-методологічних підходів
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.01 – теорія та історія політичної науки / Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – К., 2009.
Дисертація присвячена цілісному теоретичному дослідженню явища спадкоємності у політичній сфері сучасного суспільства.
У роботі ґрунтовно подається специфіка прояву принципу спадкоємності у політичних системах через категорії природи, сутності, змісту, форми та функції. Встановлено ціннісно-смислову природу спадкоємності, сутність якої полягає у забезпеченні цілісності та стабільного розвитку конкретної політичної системи в загальнополітичному просторі шляхом відтворення власного ціннісно-смислового поля, а зміст представлено як сукупність трьох типів самовідтворюваних процесів. Наголошується, що при переході по щаблях розвитку завдяки дії принципу спадкоємності зберігається специфіка демократичної політичної системи. Дію принципу спадкоємності в процесі такого поступового розвитку автор демонструє за допомогою алгоритму, який пояснює можливі шляхи розвитку системи.
 
ІВАНІЛОВ О. В. 
Принцип альтернативності та його вплив на розвиток теорії і практики модернізації політичних систем
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.01 – теорія та історія політичної науки / Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – К., 2009.
Дисертація присвячена системному дослідженню теоретичних основ та ролі принципу альтернативності в модернізації політичних систем. Визначено його роль у сучасному політичному управлінні та прогнозуванні. На основi вивчення широкого комплексу наукових джерел та літератури охарактеризовано елементи прояву принципу альтернативності у теорії та практиці модернізації політичних систем. Подається дефініція, сутність, зміст, підходи, методичний інструментарій, функції. Конкретизовано специфіку форм існування принципу альтернативності в процесі трансформації політичної сфери сучасного суспільства. Визначено механізм дії означеного принципу, представлено та проаналізовано варіативні алгоритми його прояву. Особлива увага приділяється висвітленню особливостей політичної модернізації в Україні в контексті демократичного транзиту, пошуку альтернативного розвитку тощо. Запропоновано ряд рекомендацій щодо оптимізації української політичної системи з урахуванням механізму дії принципу альтернативності.
 
РЯБЕКА О. Г. 
Організації громадянського суспільства та їх роль у функціонуванні державної влади
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.01 – теорія і історія політичної науки / Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – К., 2011.
Дисертація присвячена політологічному аналізу місця і ролі організацій громадянського суспільства (ОГС) в демократизації управління суспільством, що веде до становлення системи державно-громадського управління (СДГУ). На основі морфогенетичної функції інтересів народу розкривається походження організаційних рівнів, форм, засобів, структури і механізму державної влади. Продуктом процесу демократизації є віртуальна наддержавна конструкція – СДГУ, що діє на основі інтегративних принципів організації і діяльності Центрів соціального партнерства з опорою на механізм соціального партнерства, і органічно вмонтована у систему саморегуляції соціального організму країни, є її інваріантом за рахунок перерозподілу функцій між ОГС і державою. 
 
Спеціальність – політичні процеси 
та політичні інститути
 
КАЛЬЦЕВА С. І. 
Системний аналіз традицій у політичному процесі
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 − політичні процеси та політичні інститути / Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2004.
Дисертацією є комплексне історико-теоретичне дослідження проблеми місця та ролі традицій у процесі конституювання політичної системи суспільства. Традиція визначається як закріплений повторюваний елемент громадського життя, що виконує функції фіксації, трансляції й відтворення окремих її сторін. Специфічна особливість політичних традицій виявляється в їх безпосередньому зв’язку з реалізацією політичних інтересів, з механізмом здійснення політичної влади. У дисертації запропонована класифікація політичних традицій.
Аналізу підлягає взаємозв’язок традицій з підсистемами політичної культури: пізнавальною, поведінковою, емоційною, нормативно-оціночною. Традиції виконують інтегративну функцію.
Досліджено аспект функціонування традицій в процесі конституювання політичної системи сучасної України. Специфіка національно-державного будівництва України визначається наявністю і взаємодією двох основних політичних субкультур.
Спеціальність – культура та ідеологія
 
ЄРОПУДОВА О. В. 
Політична субкультура хакерів: філософсько-політологічний аналіз 
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політологічних наук за спеціальністю 23.00.03. – політична культура та ідеологія / Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – К., 2010.
Дисертація є комплексним філософсько-політологічним дослідженням політичної субкультури хакерів, в рамках якого проаналізовані основні етапи генезису поняття „політична субкультура”, та визначена методологічна база дослідження політичної субкультури хакерів. Виявлено сутність політичної субкультури хакерів у специфіці політичної сфери інформаційного суспільства, та встановлено діалектичний характер взаємозв’язку її структури та функцій. Досліджено синергетичний механізм інституціоналізації субкультури хакерів у політичній сфері. Виявлені ознаки розвитку політичної субкультури хакерів в Україні та визначені напрями оптимізації української державної політики відносно політичної діяльності хакерської субкультури.
 
Фатхутдінова О.В. Правова освіта як чинник формування організаційної свідомості особистості: теоретико-методологічний контекст. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук зі спеціальності 09.00.10 – філософія освіти. – Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова. – Київ, 2012.
У дисертації аналізується механізм формування організаційної свідомості особистості засобами правової освіти у розрізі її загальноосвітньої і фахової підготовки. Авторська концепція побудована на діалектичній взаємодії семантичного поля правової освіти і смислової сфери особистості. Подана система взаємозв’язків, взаємодій і взаємозалежностей правової освіти і організаційної свідомості особистості, визначені типові суперечності і методи їх зняття у ході навчально-виховної практики на усіх організаційних рівнях національної системи освіти. Доведено, що правова держава є продуктом домінування правової свідомості над організаційною активністю суб’єктів організаційної взаємодії. Визначено культурологічний лаг в оновленні змісту правової освіти у порівнянні з організаційною активністю людини. Подано суперечності в організації правової освіти в усіх ланках національної системи освіти і запропоновані шляхи зниження їх гостроти на шляху до гармонізації правовідносин вітчизняного права і освіти з міжнародним правом і освітою.
 
Беженарь О.П.Естетичний ідеал як чинник формування особистості: соціально-філософський аналіз. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук зі спеціальності 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. Київ, 2012.
У дослідженні запропоновано цілісну концепцію механізму гармонізації взаємодії людини і суспільства під впливом естетичного ідеалу. Суперечність між естетичним ідеалом особистості та естетичним ідеалом суспільства подано як геологічне явище – суперечність, що рухає соціальний світ в еволюційному напрямі на основі культивування принципів суміщення частини і цілого, гармонізації смислових полів особистості і соціуму і налагодження між ними сталого енергоінформаційного обміну. Відтворено його морфологію і функціональний потенціал. Обґрунтовано специфічні функції естетичного ідеалу в процесі формування гармонійної особистості, як аттрактора, а в контурі саморегуляції – як Абсолюту. Мистецтво, як носій образу-смислів, визнано ефективним засобом надання музично-ритмічної пластичності тілесності людини, що є матрицею естетизації її діяльності за принципами гармонії та осучаснення під вимоги майбутнього стану суспільства.
 

 

Мальована Ю. Г. Політична символіка як чинник формування суспільної свідомості. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.03— політична культура та ідеологія. — Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. —Київ, 2013.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню феномену політичної символіки в життєдіяльності соціуму, визначенню її ролі в процесі формування свідомості українського суспільства.

У дисертації досліджено сутність та змістовні характеристики політичних символів, проаналізовано основні канали створення та впровадження політичних символів у суспільну свідомість, запропоновано напрями їх вдосконалення. Підтверджено, що активізація уваги до значимості політичної символіки відбувається завдяки ситуативному чиннику, суспільному оцінюванню, чіткій державній політиці, апелюванню до національних цінностей, відповідним каналам поширення символів.

Досліджено, що політичні символи на шляху до свідомого сприйняття проходять через відповідні фільтри, які й забезпечують їх селекцію. Окреслено шляхи оптимізації використання консолідуючого потенціалу політичної символіки у формуванні демократичної політичної свідомості суспільства, вироблено рекомендації щодо застосування результатів дослідження в українській суспільно-політичній практиці.

Ключові слова: політична свідомість, суспільна свідомість, політичний символ, політична символіка, національно-державна символіка, комунікативний процес, політична культура, політична ідеологія.

Малёваная Ю. Г. Политическая символика как фактор формирования общественного сознания. — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.03 — политическая культура и идеология. — Национальный педагогический университет имени М. П. Драгоманова. — Киев, 2013.

Диссертация посвящена комплексному исследованию феномена политической символики в жизнедеятельности социума, определению ее роли в процессе формирования политического сознания украинского общества. В работе доказано, что политическая символика является обязательным атрибутом государственных и национальных трансформаций. Ретроспективный анализ позволил рассмотреть сущность и содержание политической символики с позиции комплекса социогуманитарных наук, раскрыть многогранность и полифункциональность этого феномена.

На основе диалектического, системного, синергетического, герменевтического и феноменологического методов исследования создана концепция политической символики, рассмотрена её структура, а также роль политической символики в формировании сознания общества.

В диссертации исследованы основные механизмы создания и внедрения политических символов в общественное сознание, выявлены недооцененные каналы их трансляции и предложены направления усовершенствования. Среди последних можно выделить политические рекламные, маркетинговые и брендинговые технологии, а также новейшие информационные технологии.

Политическое сознание является симбиозом стиля мышления, мироощущения, миросозерцания, восприятия и осмысления политики, установок, ориентаций и типа политического поведения субъекта политики, которые определяются его социально-психологическими характеристиками. Оно представляет собой своеобразную психическую призму, сквозь которую человек вырабатывает свое отношение к власти, оценивает политические события и свою роль как активного гражданина.

Политическая символика характеризуется как движущая сила демократических преобразований, образное выражение комплекса ценностей и идей, способная консолидировать общество для достижения общезначимых целей. Автором была предложена система действенной политической символики, алгоритм действия которой должен состоять из следующих элементов: создание соответствующей ситуации символики, опора на национальные ценности, четкая государственная политика, соответствующие каналы распространения и трансляции символов, общественное оценивание.

В процессе исследования было выявлено, что политические символы на пути к сознательному восприятию проходят через соответствующие фильтры, которые и обеспечиваются их селекцию. Диссертантом предложены способы отбора политических символов, которые генерируют базовые ценности общественного сознания. Очерчены пути оптимизации использования консолидирующего потенциала политической символики в формировании политического сознания общества, разработаны рекомендации по применению результатов исследования в украинской общественно-политической практике.

Ключевые слова: политическое сознание, общественное сознание, политический символ, политическая символика, национально-государственная символика, коммуникативный процесс, политическая культура, политическая идеология.

Malyovana Y. Political Symbolics as a Forming Factor of the Social Consciousness. — Manuscript.

The dissertation for getting the scientific degree of the candidate of political sciences in specialty 23.00.03 -— political culture and ideology. — National Pedagogical Dragomanov University.—Kyiv, 2013.

The dissertation represents the complex research of the political symbolics' phenomenon in the life activity of society, the determination of its role in the formation of Ukrainian public consciousness.

The author researches the essence and essential features of political symbols, analyzes the main mechanisms of creation and implementation of political symbols in the public consciousness and proposes ways of their improvement. It is confirmed that the political symbolics are activated due to situational factor, public assessment, efficient public policy, appeal to the national values, appropriate channels of symbols' distribution.

During the research it was found that political symbols pass through the appropriate filters that ensure symbols selection, on the way to conscious perception. The author outlines ways of optimization the public consciousness' formation by means of political symbolic, produces recommendations to put the results of the research into Ukrainian social and political practice.

Keywords: political consciousness, public consciousness, political symbol, political symbolics, national-state symbolics, communicative process, political culture, political ideology.


 

Цзян Чунсінь. Формування особистості у дискурсі китайської соціально-філософської думки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук зі спеціальності 09.00.03 - соціальна філософія та філософія Історії. - Національний педагогічний університет імені М. II. Драгоманова. - Київ, 2013.

Дисертаційне дослідження присвячене осягненню важливого процесу формування особистості людини, здійсненого крізь призму дискурсу китайської філософської думки. У дисертації наведене теоретичне узагальнення проблеми формування особистості людини і запропоновано вирішення наукової проблеми, що виявляється у обгрунтуванні особливостей буття феномену особистості в умовах китайського суспільства на різних етапах його існування, що стало об'єктом філософської рефлексії і знайшло своє відображення у концепціях людини та суспільства, розроблених китайськими мислителями. Суттєвим є обґрунтування феномену функціональної особистості, що є умовою існування китайського суспільства як органічного цілого, метою якого є збереження самоідентичності, тобто відсутності розвитку як процесу, що може призводити як до вдосконалення, так і до спрощення. Метою існування функціональної особистості є виконання її функціональних обов'язків, а метою її індивідуального розвитку - покращення власної ефективності, яка сприяє якнайкращому виконанню цієї функції.

Ключові слова: особистість, формування особистості людини, функціональна особистість, особистість у китайському філософському дискурсі.

Цзян Чунсинь. Формирование личности в дискурсе китайской социально-философской мысли. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. Национальный педагогический университет имени М. I I. Драгоманова. - Киев, 2013.

Современные направления мирового развития свидетельствуют об усилении интеграционных тенденций в отношениях социальных макросубъектов: расширение экономического сотрудничества, увеличение доли политических взаимодействий, основанных на принципе диалога, дополняется сближением духовных миров, которые представляют разные общества, а в более широком смысле разные цивилизации.

В XXI веке все без исключения проявления социальности могут быть осмыслены сквозь призму феномена глобализации. Существование в глобальном мире не снимает важной проблемы понимания как ведущей характеристики межкультурного диалога, а принимая во внимание вовлеченность в этот процесс практически всех субъектов мирового сообщества, ставит насущный вопрос об эффективности взаимодействия представителей разных культур. Важным условием межкультурного диалога является адекватное знание его субъекта о базовых представлениях партнера относительно самого себя, своего места в обществе, природе и Вселенной, и наличия готовности к восприятию этих представлений.

Именно в этом контексте на современном этапе должны рассматриваться традиционные философские и обществоведческие дихотомии, в частности проблема Востока и Запада.

Одним из простейших и вместе с тем базовым уровнем этой проблемы, который становится объектом исследовательского интереса, может считаться личностный уровень, а именно специфика интеграции человека в общественные структуры и особенности его функционирования как личности, то есть уникальной биоисихосоциальной системы, в условиях конкретного общества, в частности китайского.

Диссертация посвящена изучению важного процесса формирования личности человека, осуществленного сквозь призму дискурса китайской философской мысли. То, что данный процесс, как и любой другой феномен общественного бытия, является предметом социального познания, обуславливает «заинтересованный», субъективный подход исследователя к изучению социальной действительности. Именно поэтому исследовательская проблема, положенная в основу данной работы, имеет с точки зрения современных философов и обществоведов чрезвычайно много вариантов решения, среди которых, однако, существует и мысль относительно отсутствия феномена личности в китайском социуме. Данная работа в определенной степепи служит опровержению такого чрезвычайно упрощенного представления о личности и демонстрирует один из возможных подходов к толкованию упомянутого феномена через анализ китайского философского дискурса от древнейших времен и до современности.

В диссертации приведено теоретическое обобщение проблемы формирования личности человека и осуществлено решение научной проблемы, что проявляется в обосновании особенностей бытия феномена личности в условиях китайского общества на различных этапах его существования, что стало объекгом философской рефлексии и нашло свое отражение в концепциях человека и общества, разработанных китайскими мыслителями.

Существенным является обоснование феномена функциональной личности. Функциональная личность становится условием сохранения китайского общества как органического целого, целью которого является сохранение самоидентичности, то есть отсутствия развития как процесса, который может приводить как к усовершенствованию, так и к упрощению. Целью существования функциональной личности является исполнение ее функциональных обязанностей, а целью ее индивидуального развития - улучшение собственной эффективности, которая способствует наилучшему исполнению этой функции.

Ключевые слова: личность, формирование личности человека, функциональная личность, личность в китайском философском дискурсе.

Tszian Chunsin. Personality development in the discourse of Chinese socio-philosophical reflection. - Manuscript.

Thesis to obtain the scientific degree of the candidate of philosophical sciences in speciality 09.00.03 - social philosophy and philosophy of history . - Dragomanov national pedagogical university. - Kyi v. 2013.

The thesis highlights the important proccss of personality development through the prism of Chinese philosophical reflection discourse. The problem of personality development is theoretically generalized. The author provides the solution to the scientific problem, namely the substantiation of peculiar features of the phenomenon of personality in Chinese society at various stages of its development, which became the subject of philosophical reflection and is included in conccpts of human-being and society, developed by Chinese thinkers. The substantiation of the phenomenon of functional personality is of great importance as it is the condition of existence of Chinese society as an organic unity, which is aimed at preserving self-identity, i.e. absence of development as a process that can lead both to advancement and simplification. The purpose of life of functional personality is to perform functional responsibilities, the purpose of his or her individual development is to improve personal efficiency which facilitates optimal performance of the functions.

Key words: personality, personality development, functional personality, personality in Chinese philosophical discourse.

 

Збишко І.С. Інфраструктура громадянського суспільства в Україні: формальні ознаки і реальна практика. -Рукопис


Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. - Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Київ, 2013.

Дисертація присвячена обгрунтуванню феномена інфраструктури громадянського суспільства, що покликана забезпечити його ефективну участь у розробці державної публічної політики, державному регулюванні і державному управлінні. Висвітлені нормативно-правове забезпечення, що обумовлює становлення і функціонування даного явища, а також подані його елементи: фізичні особи, різні види і типи громадських організацій, соціальні інститути, що в цілому утворюють певну морфологічну структуру феномену і забезпечують реалізацію комплексу функцій, що притаманний громадянському суспільству як колективному носію недержавної форми влади. Здійснена комплексна оцінка механізмів організаційної взаємодії держави і громадянського суспільства з урахуванням особливостей інфраструктури громадянського суспільства в Україні.

Ключові слова: держава, громадянське суспільство, організаційна взаємодія, інфраструктура громадянського суспільства, органи державної влади, інституційна спроможність, громадські об'єднання.

Збышко И. С. Инфраструктура гражданского общества в Украине: соотношения формальных признаков и реальной практики. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. - Национальный педагогический университет имени М. П. Драгоманов?,, Киев, 2013.

В исследовании обосновывается идея о том, что любое гражданское общество в процессе организационного взаимодействия с государством в плоскости разработки и реализации публичной политики, государственного регулирования и государственного управления опирается на специализированную инфраструктуру, которая обслуживает его кратологическую функцию. К элементам инфраструктуры отнесены физические лица, социальные институты, разные виды и типы общественных организаций, которые в целом образую! определенную морфологическую структуру феномена и обеспечивают реализацию комплекса функций, что присущие гражданскому обществу как коллективному носителю негосударственной формы власти.

Осуществлено первичное осмысление концепта «инфраструктура гражданского общества», раскрыто сущностное понимание предмета исследования. Выделены и проанализированы институциональный, функциональный, формальный и системный подходы к его изучению.

Сформирован комплекс методологической основы исследования, в который вошли: диалектический подход, метод междисциплинарного анализа, метод абстрагирования и моделирования, а также ряд специальных методов: исторический метод, системно-структурный, логико-семантический, системно- функциональный, метод прогнозирования и другие.

С целью определения нормативно-правовых основ существования разных форм проявления общественной активности в Украине, на базе которых формируется инфраструктура гражданского общества, проанализированы и обобщенны основные принципы демократической организации жизни страны, как главного фактора существования гражданского общества. Обосновано, что принцип украинского конституционализма служит, в первую очередь, для создания внутреннего согласования самой системы конституционализма и его практического функционирования с целью ограничения (самоограничение) публичной власти в пользу гражданского общества, прав и интересов лица для достижения конституционно-правовой свободы человека, но не имеет в достаточной мере правового обеспечения действующим законодательством украинского государства. Проведенный анализ нормативно-правового регулирования деятельности общественных организаций позволил обобщить материал по классификационным признакам существующей в стране правовой системы деятельности общественных организаций по их типу, форме, территории распределения.

Исследованы институты гражданского общества и дана оценка их современному состоянию, определены основные тенденции самоорганизации граждан и институционального развития гражданского общества. Рассмотрено отношение к государству рядовых граждан, что фиксирует апатию населения, рост поляризации и радикализации настроений, особенно, среди молодежи. Изучен функциональный потенциал составляющих инфраструктуры гражданского общества: человека и институтов гражданского общества.

Представлено авторское видение процесса формирования инфраструктуры гражданского общества. Важную роль в се формировании и развитии играют эксперты и экспертная среда, материальные и нематериальные факторы - феномены духовного мира личности, элементы общественного сознания, которые влияют на все сферы жизнедеятельности социума и определяют принципы ее существования. Инфраструктура гражданского общества рассмотрена как совокупность внутренних и внешних отношений человека и коллекгивных субъектов, которые закреплены официальными государственными нормами в системе формально действующих институтов гражданского общества, и дополняются неформальными объединениями структурных элементов. которые реализуют свою функциональную деятельность за счет вспомогательных форм проявления общественной (политической) активности, которые не имеют четкого механизма правового взаимодействия с государством.

Ключевые слова: государство, гражданское общество, организационная взаимодействие, инфраструктура гражданского общества, органы государственной власти, институциональная способность, общественные объединения.

Zbyshko I. S. Infrastructure of the Civil Society in Ukraine: Formal Matters and Practical Aspects. - Manuscript.

Thesis to obtain the scientific degree of the candidate of political sciences in speciality 23.00.02 - political institutions and processes. - National Pedagogical Dragomanov University. - Kyiv, 2013.

The thesis is devoted to substantiation of the phenomenon of the infrastructure of civil society, which aims to ensure its effective participation in the development of state public policy, regulation and governance. The legislative environment, stipulating the formation and functioning of the phenomenon, is analyzed. The following components are described: experts and expert environment, social institutions, various kinds and types of civic organizations, which form a peculiar morphological structure of the phenomenon and provide for the implementation of the complex of functions, peculiar to the civil society as a collective repository of non-government forms of rule. The complex assessment of the mechanisms of organizational interaction between the state and civil society with the existing infrastructure in Ukraine is performed.

Key words: government, civil society, cooperating and infrastructure of civil society, government agencies, institutional capacity, public associations.


   

Мова  

   

   

Зворотній зв'язок  

   
   

Статистика  

Відвідувачі
3
Статті
158
Перегляди статей
424281
   

Карта відвідувань  

   

Використання матеріалів сайту можливе лише при згоді адміністрації порталу та активного посилання.
Всі права захищено!

Сайти, які підтримуються службою порталу
НПУ імені М.П.Драгоманова
Інститути
Фізико-математичний інститут :: Інститут філософської освіти :: Інститут фізичного виховання та спорту :: Інженерно-педагогічний інститут :: Інститут інформатики :: Інститут іноземної філології :: Інститут історичної освіти :: Інститут корекційної педагогіки та психології :: Інститут мистецтв :: Інститут магістратури, аспіратнути та докторантури :: Інститут природничо-географічної освіти та екології :: Інститут педагогіки та психології :: Інститут перепідготовки та підвищення кваліфікації :: Інститут політології та права :: Інститут розвитку дитини :: Інститут соціології, психології та соціальних комунікацій :: Інститут соціальної роботи та управління :: Інститут української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка :: Інститут управління та економіки освіти
Факультети
Кримський гуманітарний факультет
Кафедри
Кафедра педагогчної творчості :: Кафедра педагогіки, теорія та історії педагогіки :: Кафедра методики викладання російської мови та світової літератури :: Кафедра етики та естетики :: Кафедра управління та євроінтеграції :: Кафедра філософії :: Кафедра інформатики
Персональні сайти
Андрущенко В.П. :: Бех В.П. :: Жалдак М.І. :: Борисенко В.Й. :: Франчук В.М. :: Франчук Н.П.
Інші сайти
Асоціація випускників :: Система управління електронними курсами НПУ :: Система управління електронними курсами інституту інформатики :: Система управління електронними курсами інституту інформатики (студенти) :: Простір гуманітарної комунікації :: Лабораторія археологічних досліджень :: Кабінет-музей М.П.Драгоманова :: Україна і становлення конституціоналізму в Європі :: Центр культури. НПУ

Авторизація